Сьогодні в нашому освітньому закладі ми зібралися для того, щоб воскресити в пам’яті одну із сторінок нашої історії – 22 січня 1919 року. Саме цього дня український народ виявив свою волю об’єднати дві на той час розділені між двома великими імперіями (Російською та Австро-Угорською) республіки УНР та ЗУНР в єдину незалежну державу, проголосивши Акт Злуки.

Це не просто одна із дат в українській історії це свято - День Соборності України, День злиття віками відділених одна від одної частин України - Галичини, Буковини, Закарпаття, Наддніпрянщини. Здійснилася багатовікова мрія народу – бути разом, разом боротися, спільно будувати незалежну державу.

Оскільки Україна тривалий час (з 1922 по 1991 рік) перебувала у складі радянського союзу цю дату не відзначали. А коли нарешті вдалося здобути Незалежність, 21 січня 1990 року з нагоди Дня Соборності України, Злуки українських земель, живий ланцюг людей простягнувся із сходу на захід. Від Івано-Франківська до Києва стояли люди, взявши один одного за руки. Ланцюг єднання пройшов по шляху Київ-Житомир-Рівне-Тернопіль-Львів-Івано-Франківськ. Єдналися люди різних поглядів і переконань, віруючі й невіруючі, представники різних національностей.

Сьогодні, які і впродовж не однієї сотні літ, знову переживає Україна тяжкі часи. І сьогодні, як ніколи досі, вона потребує нашої єдності у боротьбі за її соборність і нероздільність, нашої підтримки і самовідданої любові до своєї землі не на словах, а в конкретних реальних справах і гідних вчинках.

Тисячі українських чоловіків сьогодні захищають кордони нашої єдиної і неподільної України. Тисячі нескорених синів нашої Батьківщини полягли у страшній і жорстокій російсько-українській війні. Герої Небесної сотні, які в мирний час вийшли на захист інтересів своєї держави на Майдані Незалежності під час Революції Гідності. Двісті кіборгів, незламних захисників Донецького аеропорту, близько 400-сот воїнів-захисників Іловайська, незліченна кількість полеглих на полі бою, закатованих і вбитих полонених українських захисників та цивільне населення. Цвіт української нації – тридцять студентів, які загинули у бою під Крутами. Мільйони замучених голодом тільки за те, що відмовилися віддавати останній хліб і коритися злочинній радянській владі. Сотні тисяч українців, яким довелося захищати свій край у жорстокому горнилі ІІ світової війни… Велику ціну заплачено за нашу Батьківщину багатьма поколіннями українців. Тому, пам’ятаючи цю страшну жертву, ми розпочали заходи скорботною хвилиною мовчання за полеглими, але нескореними українцями, що віддали своє життя за наше майбутнє у мирній, єдиній, соборній Україні.

Історія повторюється у долі України, підминаючи під себе і вбиваючи її цвіт. Не знаємо скільки ще доведеться терпіти і гинути нам за нашу соборність і неподільність. А може вже наше свідоме покоління покладе край страшним випробуванням і ми станемо нарешті вільною і неподільною, сильною і незламною, соборною і єдиною державою процвітаючої європейської нації.

Але, точно знаємо, що якщо не знатимемо своєї історії, не шануватимемо пам'ять наших предків – втратимо ще не одне покоління у цьому жорстокому бою за непохитність, неподільність та істинну незалежність і соборність нашої країни. Ми сьогодні, об’єднаєлись у великий загальношкільний ланцюг єдності, відчули серцевий ритм один одного та спільну волю – жити у вільній, неподільній, соборній і єдиній Україні! І разом заспівали наш український Славень «Ще не вмерла України ні слава, ні воля», бо в цих словах є велика об’єднувальна сила, разом помолились за Україну! Зі святом усіх – з Днем Соборності України!

All news

Comments:

Only authorized users can leave comments.